РИЗИКИ ВТРАТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В. Г. Панченко

Abstract


Протягом останніх кількох років поняття «конкурентоспроможності» було дезагреговано за діловими, секторальними та національними аспектами. За підходом А. Дечезлепрете та М. Сато, «на рівні фірми бізнес є конкурентоспроможним, якщо він може виробляти кращі або дешевші продукти або послуги порівняно з його внутрішніми або міжнародними конкурентами» [1]. У довгостроковій перспективі конкурентоспроможність підвищить показники прибутку і забезпечить адекватну економічну віддачу [2]. На галузевому рівні конкурентоспроможність визначається як «ступінь привабливості різних країн для конкретної галузі». Наявність робочої сили, кваліфікованих кадрів і сировини поряд з економією на масштабі та інфраструктурі є основними факторами, які можуть підвищити ефективність функціонування конкретного сектора економіки на міжнародних ринках. На рівні країн  конкурентоспроможність визначається з використанням набору факторів, які простягаються від економічних до соціально-екологічних змінних. Рівень життя, здоров'я, забруднення навколишнього середовища, зайнятість і стабільність – в числі змінних, які використовуються для кількісної оцінки елемента привабливості на рівні країни.


Refbacks

  • There are currently no refbacks.